Баланіт у чоловіків: види та причини виникнення

Оновлено 10.03.2026

Баланіт — це захворювання, яке проявляється запаленням та ушкодженням тканин голівки статевого члена. Проблема дуже делікатна та дискомфортна для чоловіків, ба більше, частина з них не звертається до лікаря через ніяковість. Це — виключно неправильна поведінка та навіть небезпечна. Причиною запалення найчастіше стає інфекція, яка розмножується завдяки анатомічним особливостям чи неправильній гігієні. Без призначення етіотропних препаратів позбутися інфекції та знищити збудника не вдасться, до того ж етіологія може бути різною. Так, при грибкових ураженнях знадобиться Флуконазол, а в разі бактеріальних — антибіотики. Неможливо самостійно вирішити, що позбавить вас неприємних симптомів, тому необхідно відразу звернутися до лікаря.

Які виділяють форми баланіту

Щоб правильно підібрати лікування, лікарі класифікують це захворювання на декілька груп:

1. Інфекційна форма. Спричиняється патогенними збудниками. Баланіт може бути грибковим (наприклад, кандидозним), бактеріальним, хламідійним. Як правило, для цієї форми характерні яскраві клінічні прояви, велика ймовірність приєднання уретриту через розповсюдження збудників.
2. Неінфекційний баланіт Зуна. Призводить до запалення й почервоніння голівки.
3. Циркулярний баланіт. Є ускладненням реактивного ураження суглобів. Для нього характерна поява виразок.
4. Кератотичний баланіт. Проявляється утворенням характерних лусочок.
5. Медикаментозний баланіт. Є наслідком вживання певних груп медикаментів.
6. Алергічний. Виникає через гіперергічну реакцію імунної системи, лікується протиалергійними препаратами.

Під час діагностики лікар виявить, яка саме етіологія цього патологічного процесу. Тільки після встановлення точного діагнозу можна призначати будь-яке лікування. Приймати препарати необхідно суворо за призначенням спеціаліста.

Що може призвести до баланіту

Причин цього захворювання дуже багато — інфекція, алергічні процеси, аутоімунні. Лікарі виділяють декілька провокаційних факторів, які збільшують ймовірність виникнення баланіту:

1. недотримання правил гігієни;
2. звуження крайньої плоті;
3. незахищені статеві контакти;
4. травми геніталій;
5. системні патології, які пошкоджують шкіру та слизові (псоріаз або екзема);
6. приймання певних медикаментів.

Перелічені фактори збільшують ризик виникнення захворювання. Якщо воно розвинулося, необхідно негайно починати лікування, адже без своєчасного призначення терапії можуть розвиватись ускладнення. Так, баланіт може призвести до:

1. парафімозу;
2. фімозу;
3. ішемії та некрозу голівки;
4. звуження уретри.

Описані стани потребують невідкладної допомоги та лікуються хірургічним шляхом. Тому, щоб уникнути оперативного втручання, а часом і видалення частини тканин, необхідно почати терапію до значного погіршення стану.

Симптоми, на які варто звернути увагу

Клінічні прояви баланіту можуть відрізнятися залежно від причини, однак найчастіше чоловіки скаржаться на почервоніння, набряк та підвищену чутливість голівки статевого члена. Можливі свербіж, печіння, біль під час сечовипускання або статевого акту. Іноді з’являються виділення з неприємним запахом чи наліт білого, жовтуватого або сіруватого кольору.

За даними сучасних урологічних спостережень, у чоловіків з цукровим діабетом ризик розвитку кандидозного баланіту значно вищий через підвищений рівень глюкози в тканинах. Також доведено, що рецидивні форми частіше виникають за наявності супутніх метаболічних порушень або зниженого імунітету. Якщо симптоми зберігаються понад 3–5 днів або швидко прогресують, необхідна консультація лікаря та лабораторна діагностика.

До обстежень можуть входити мазки з визначенням мікрофлори, ПЛР-діагностика інфекцій, що передаються статевим шляхом, аналіз крові на рівень глюкози. У складних або атипових випадках лікар може рекомендувати дерматоскопію чи біопсію для виключення передракових змін.

Сучасні підходи до лікування та профілактики

Станом на 2026 рік лікування баланіту ґрунтується на принципі індивідуального підбору терапії з урахуванням збудника та супутніх факторів. За інфекційної природи призначаються місцеві або системні протигрибкові, антибактеріальні чи противірусні препарати. У багатьох випадках достатньо місцевого лікування кремами або мазями, однак при поширеному процесі чи рецидивах застосовується комбінована схема.

Останні клінічні рекомендації Європейської асоціації урологів підкреслюють важливість одночасного лікування статевого партнера у разі підтвердженої інфекційної природи захворювання. Це знижує ризик повторного зараження та хронізації процесу. Також ефективність терапії значно підвищується при корекції фонових станів — компенсації цукрового діабету, нормалізації маси тіла, відмові від агресивних засобів гігієни.

Профілактика включає щоденну інтимну гігієну без надмірного використання антисептиків, використання бар’єрних методів контрацепції, своєчасне лікування урогенітальних інфекцій та регулярні профілактичні огляди. При схильності до рецидивів лікар може рекомендувати періодичний контроль мікрофлори та підтримувальну місцеву терапію.